БАРТ, КАРЛ

Барт, Карл (1886, Базель - 1968) - швейц. протестантський теолог, засновник діалектичної теології. Від 1921 р. - проф. у Геттингені, потім у Мюнстері та Бонні. У 1935 р. емігрував у Швейцарію, викладав у Базельськомуун-ті. У першій великій праці "Послання до римлян (коментарі до послання ап. Павла до римлян)" (1919) Б. перетлумачує ідеї К'єркегора про неспівмірність Богового та людського, наголошуючи, що витоки віри тільки у Богові, який сам породжує цю віру через одкровення, а тому підґрунтя віри треба шукати у ній самій. Бог - поза розумом, неспівмірний із людиною і не пізнається нею. Між людиною та Богом прірва. Не існує контакту ані через почуття, ані через релігійні переживання, ані через історичне знання, до якого звертається католицький релігійний раціоналізм. Тільки сам Бог через Христа та його пророків може явити себе людині. З концепції Б. випливає розуміння християнської антропології як христол огії. Людина є лише у тій мірі людиною, в якій вона бере участь у людському бутті Христа. Основні твори: "Послання до римлян" (1919); "Слово Бога і слово людини" (1928); "Ансельм" (1931) та ін.

Філософський енциклопедичний словник 

БАРТ, РОЛАН →← БАРТ

T: 0.096009734 M: 3 D: 3