ІБН СІНА, АБУ АЛІ ХУСЕЙН ІБНАБДАЛЛАХ

Ібн Сіна (латинізов. Авіценна), Абу Алі Хусейн ібн-Абдаллах (980, Афшана, біля Бухари - 1037) - філософ, лікар, вчений, поет. Представник східного аристотелізму. І.С. приписують понад 400 творів араб, мовою і близько 20 - фарсі. І.С. заперечує створення світу в часі, розглядаючи його як позачасову еманацію Бога, але не з волі останнього, а через неухильну необхідність, або як вияв "необхідно-сущого самого по собі" (аналогічного Єдиному в неоплатонізмі). Природа, за І.С., в подальшому існуванні розвивається незалежно від Бога, за принципом саморуху, але разом з тим є замкнутою у просторі і часі. І.С. створив своєрідну класифікацію наук, розділивши всі науки на практичні й теоретичні. Практичні науки розглядають проблеми поводження людини в суспільстві і сім'ї, а також людину загалом, як таку. Теоретичні науки спрямовані на досягнення знання. До складу теоретичних наук І.С. включав "першу" (вищу) науку (вчення про абсолютне буття), "середню" науку (математика, астрономія, музика) і "фізику" (всі природничонаукові знання свого часу). У тлумаченні універсалах дотримувався позиції реалізму у вважав, що активність розуму звільняє універсали від частковості почуттів, але цього недостатньо для їхнього осягнення Л. юдський розум має увійти в контакт з розумом вищим (стосовно людини), тобто, за І.С., епістемологія у цьому пункті змикається з метафізикою. У галузі психології, услід за Аристотелем, наголошував на важливості розрізнення у живих створінь рослинної, тваринної та розумової функцій. Основні твори: "Книга зцілення", "Настанови й зауваги" (підсумковий виклад філософських засад вчення І.С.); "Канони медицини"; "Поділ теоретичних (intellectual) наук" та ін.

Філософський енциклопедичний словник 

ІВ. ЗАНЕВИЧ →← ІБН СІНА

T: 0.10612653 M: 3 D: 3