ВАН ЧУН

Ван Чун (27, повіт Шан'юй обл. Куайцзи, суч. провінція Чжецзян - бл. 100) - давньокит. мислитель, автор кількох філософських трактатів, зокрема "Виваження роздумів". Як мислитель В. Ч. не належав до жодної з давньокит. філософських шкіл, хоча в його вченні наявний вплив деяких концепцій даосизму. В. Ч. стверджував, що все існуюче складається з первинного ефіру, розрізняючись лише мірою його згущення. Людина також зароджується від особливого "тонкого" ефіру, який після її смерті "розвіюється" подібно до того, як вода розтікається після танення льоду. Синтезувавши погляди попередників конфуціанців на людську природу, В. Ч. прагнув довести, що вона добра, зла чи середня залежно від того, добрий, поганий чи середній у людини рівень інтелектуальних або моральних здібностей. "Природжене" знання В. Ч. заперечував і вважав, що джерелом пізнання є відчуття, які (за допомогою мислення) уможливлюють глибоке проникнення в сутність речей. Історію людського суспільства В. Ч. трактував як циклічну зміну панування культури та смути.

Філософський енциклопедичний словник 

ВАН ЯНМІН →← ВАЛЛА, ЛОРЕНЦО

T: 0.066970599 M: 4 D: 3