Філософський енциклопедичний словник

ШЕСТОВ, ЛЕВ

Шестов, Лев (Шварцман Лев Ісакович) (1866, Київ - 1938) - рос. філософ, літератор. Навчався у Московському ун-ті (математичне відділення), потім у Києві (закінчив юридичний ф-т Київського ун-ту, 1889). У період 1895-1914 рр. жив в Австрії, Німеччині, Франції, Швейцарії, з 1914 р. - у Москві, з 1918 р. - в Києві. Читав курс з історії давньогрецьк. філософії в Народному ун-ті (Київ). В1920 р. переїхав до Парижа, викладав у Сорбонні; з 1922 по 1936 р. - проф. літератури в Паризькому ун-ті. Головне спрямування філософських розмислів і досліджень Ш. - критика раціоналізму в філософії на засадах, головно, екзистенціалізму. Зусилля Ш. як філософа були зосереджені на осмисленні трагічного становища людини у світі, а також початків людського існування взагалі, що є трансісторичними і втілюють довічні проблеми життя. Серед останніх одна з найгостріших - між марнотою буденності та пошуками справжніх життєвих цінностей, між примусом необхідності та особистісною свободою. Початково у своїх смисложиттєвих роздумах Ш. звертався, окрім Святого Письма, до творчості Паскаля, К'єркегора, Ніцше, Достоєвського. У пізній період його погляди щобільше зосереджуються на релігії. Традиційному філософуванню на засадах умоглядних істин він протиставляє істини Старого Завіту. Основні твори: "Добро у вченні гр.Толстого і Ф.Ніцше: Філософія і проповідь" (1900); "Достоєвський і Ніцше: Філософія трагедії" (1903); "Апофеоз безпідставності: Спроба адогматичного мислення" (1905); "Самоочевидні істини" (1917); "Афіни і Єрусалим" (1936); "К'єркегор і екзистенційна філософія" (1939).
Ещё